Україна тисне на "болючу точку" Путіна, щоб змусити його припинити війну, – аналітик

Росія більше не може використовувати небезпечну стратегічну асиметрію, знищуючи українську інфраструктуру та зберігаючи власну військову економіку, пише позаштатний старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики (CEPA) Сергій Макогон.

На його думку, Україна знайшла точку тиску, яка може вплинути на розрахунки Кремля щодо співвідношення витрат і вигод. Саме збитки нафтової промисловості РФ підвищують для Кремля економічні, військові та політичні витрати на продовження війни. Це має тривати доти, доки "Москва не зрозуміє, що затягування війни може обійтися дорожче, ніж її припинення".

Він додав, що це було зрозуміло з початку повномасштабного вторгнення, але тоді Україні не вистачало власної далекобійної зброї, а партнери не були готові до ескалації. Тепер же Україна вражає цілі на відстані понад 2500 км, наприклад, найбільший у РФ Омський нафтопереробний завод. На думку автора, тепер у зоні досяжності й інші важливі енергетичні активи Росії в глибині Сибіру:

У Росії більше немає безпечного тилу, і відстань більше не є захистом.

Вже помітний і кумулятивний ефект дальніх ударів. За даними Генштабу України, з ладу виведено понад 40 % потужностей з виробництва бензину в Росії. Це призвело до заборони експорту бензину та дизельного палива, зниження стандартів якості палива, перенесення планових ремонтів заводів, що вціліли, а також до спроби покрити дефіцит за рахунок закордонних поставок.

"Це серйозний поворот подій, з огляду на те, що Росія є одним із найбільших у світі виробників та експортерів нафти", – пояснив він важливість ударів по нафтовій галузі.

Кампанія ударів також змінює експортні потоки Росії. Через пошкодження заводів Москва змушена постачати більше непереробленої нафти на світові ринки, одночасно скорочуючи експорт нафтопродуктів. Експорт непереробленої нафти приносить менші доходи.

Політичний контекст

Автор нагадав, як змінився тон США. У 2024 році Вашингтон побоювався ескалації та зростання світових цін на нафту. Зараз президент США Дональд Трамп назвав удари "ескалацією, яка може сприяти закінченню" війни.

Це важливий сигнал. Українську кампанію дальніх ударів більше не слід розглядати насамперед як проблему ескалації. Її слід розуміти як засіб скорочення тривалості війни:

Кремль навряд чи припинить війну, якщо його про це ввічливо попросять. Він може зупинитися лише тоді, коли ціна продовження стане вищою за ціну її припинення.

Він закликав партнерів діяти за трьома пріоритетними напрямками: посилювати українську ППО, допомогти Україні наростити власне виробництво далекобійних ударних засобів та посилити тиск на російські нафтові доходи. Поки Україна фізично підриває російську систему нафтопереробки, санкції мають посилити цей тиск. Загалом це, за його оцінкою, рідкісна можливість, коли російську нафтову систему можна вивести з ладу.

Наслідки ударів по НПЗ

Нагадаємо, що удар по НПЗ в Омську показав, що об’єкти, які Росія вважала захищеними завдяки віддаленості від лінії фронту, тепер перебувають під прицілом. Україна може загрожувати всім НПЗ Сибіру, військовим базам і найбільшому в РФ газовому сховищу. І Росія не може вирішити цю проблему негайно.

Згідно з недавнім дослідженням Оксфордського інституту енергетичних досліджень (OIES), Росія фактично втратила п’яту частину своїх нафтопереробних потужностей – з приблизно 5,2 млн барелів на добу до війни до 3,8 млн зараз. За даними OIES, це "найнижчий рівень за останні 21 рік".

Як наслідок, у морі накопичуються запаси російської нафти, оскільки вантажі сирої нафти стали довше чекати на доставку покупцям, ніж раніше. Через ці затримки обсяг російської сирої нафти, що перебуває в морі, до неділі зріс приблизно до 135 млн барелів.