Гуманітарна катастрофа: нові цілі РФ в українському тилу

Російські удари балістикою в ніч на 5 серпня, в тому числі, відбулись по Бортницькій станції аерації. І за останній рік це не вперше.

Логіка геноцидної поведінки противника легко зчитується. Після енергетики, газовидобутку та водоканалів росіяни перейшли до знищення наступного рівня життєзабезпечення. При цьому вони розраховують не на воєнний ефект, а на витіснення населення з міста і на створення гуманітарної кризи в глибокому тилу. Це та сама стратегія виснаження, просто перенесена з підстанцій на каналізацію.

Річ у тім, що Бортницька станція – є єдиними очисними спорудами стічних вод Києва та прилеглих міст і селищ області, включно з Вишгородом, Ірпенем, Вишневим, Гнідином, Щасливим, Чабанами, Коцюбинським, Софіївською та Петропавлівською Борщагівками, Гатним. Дублюючої системи не існує в принципі бо за роки незалежності ніхто про це не подумав. Але багато хто заспокоює себе тим, що станцію важко знищити фізично.

Та це правда лише наполовину.

Залізобетонні аеротенки та відстійники справді витримають дуже багато. Вивести станцію з ладу непросто – ні з першого, ні з другого, ні з п’ятого разу. Але нескінченно так тривати не може. Ворог це чудово розуміє і не збирається розбивати бетон. Вразливий вузол - в електроживленні, розподільчих пристроях, насосних станціях і системах керування.

І, переважно, саме туди протягом року ідуть ворожі прильоти.

Важливо розуміти, що станція не є резервуаром, на ній відбувається безперервний технологічний процес, який тримається на перекачуванні та аерації. Тому достатньо позбавити її живлення на кілька діб, і біологічне очищення просто вмирає разом з активним мулом. Після чого відновлення може відбуватись тижнями навіть за неушкоджених споруд.

Що ж буде, якщо цей процес зупиниться повністю? Перший рівень стосується самого міста, бо каналізаційна система Києва працює переважно самопливом з підйомом на насосних станціях. Зупинка приймання означає підпір у колекторах зі зворотним ходом у підвали, нижні поверхи -  до всього, що має каналізацію.

Другий рівень значно ширший, оскільки неочищені стоки підуть у Дніпро, а Дніпро є джерелом питного водопостачання для Черкас, Кременчука, Дніпра, Запоріжжя, Херсона… Тобто удар по Бортничах формально є ударом по Києву, а фактично є ударом по водопостачанню половини країни нижче за течією.

Третій рівень є епідеміологічним і найменш обговорюваним. Мова про гепатит А, дизентерію та інші кишкові інфекції. В умовах, коли міська медицина вже працює з перевантаженням, а частина населення живе в укриттях і тимчасовому житлі, саме цей сценарій робить із комунальної аварії гуманітарну катастрофу по усій Україні.

Окремо існує проблема, про яку в Києві не люблять згадувати навіть у мирний час, і це мулові поля з десятиліттями накопиченням осаду. Вони й самі по собі є екологічною бомбою уповільненої дії. А пряме влучання в цю зону дасть наслідки, які ніхто зараз чесно не порахує.

На жаль, замінити станцію швидко неможливо. Така інфраструктура проєктується десятиліттями.

Вона прив'язана до колекторів, рельєфу, логістики стоків та земельних рішень. Тому історія про модульні очисні споруди, які привезуть і поставлять, є розмовами для соціальних мереж… Потрібне фізичне укриття для розподільчих пристроїв і насосних вузлів, автономна генерація з реальним запасом палива, розосереджений ремонтний резерв обладнання, а не одна складська локація, і пріоритетне прикриття об'єкта засобами протиповітряної оборони нарівні з енергетикою.

Але треба говорити і про незручну частину. Оскільки жодна країна світу не здатна прикрити щитом кожен критичний об'єкт від балістики, треба працювати симетрично. Тож єдина відповідь, яка працює на дистанції, полягає в ураженні пускових майданчиків, виробництва та логістики балістичних ракет на території противника. Будувати оборону на надії, що наступного разу знову не влучать, є найгіршим із можливих планів.