Блог | Що чекає на Придністров’я після перемоги проєвропейських сил у Молдові?

Після парламентських виборів у Молдові, де остаточно перемогли проєвропейські сили, країна впевнено рухається до членства в ЄС. Це кардинально змінює ситуацію навколо невизнаної Придністровської республіки, яка десятиліттями існує як “заморожений” конфлікт. Зі стрімким ослабленням впливу росії на регіон постає запитання: що буде далі з Придністров’ям і чи можливе об’єднання з рештою Молдови? Чи є перспективи реінтеграції цього регіону.

Ослаблення російського впливу і нова реальність

Кремль традиційно був головним покровителем Придністров’я. росія постачала безкоштовний газ, фінансувала пенсії та утримувала військовий контингент. Однак повномасштабна війна проти України різко обмежила можливості рф підтримувати цю “квазіреспубліку”. Москва відволікається на власні проблеми, а її вплив у Молдові помітно занепадає.

Україна ще з 2022 року закрила кордон із Придністров’ям, відрізавши пряме сполучення та постачання для російського гарнізону. Також Київ з 2025 року повністю припинив транзит російського газу своєю територією, фактично позбавивши Тирасполь доступу до російського палива. Це поставило придністровську економіку у вкрай скрутне становище і показало місцевим елітам, що на кремль більше не варто покладатися.

Влада Молдови рішуче налаштована на захист свого суверенітету. Президентка Мая Санду та її команда прямо заявляють, що майбутнє країни – в європейській спільноті, і жодні проросійські провокації не зіб’ють цей курс. НАТО і ЄС теж однозначно підтримують територіальну цілісність Молдови і вимагають від росії вивести війська з Придністров’я. У самій Молдові суспільна думка змістилася: більшість громадян негативно ставиться до росії та схвалює зближення з Європою. Отже, геополітичний ґрунт, на якому трималося придністровське питання, суттєво змінився не на користь Москви.

Економічні фактори об’єднання

Як не парадоксально, саме економіка підштовхує Придністров’я назад до Молдови. Роками регіон жив за рахунок дотацій і майже безкоштовного газу від росії. Населення звикло до нереально низьких цін на комунальні послуги, підприємства – до дешевої електрики. Але цій моделі настає кінець: ні Москва, ні Кишинів більше не збираються оплачувати рахунки Тирасполя. Після припинення газового транзиту росіяни фактично кинули придністровців напризволяще – постачання газу різко скоротилося, що взимку ледь не спричинило енергетичну кризу. Молдові та Євросоюзу довелося екстрено підставити плече, аби регіон не замерз – за що навіть дякував придністровський лідер, усвідомлюючи, хто реально рятує ситуацію.

Зараз перед зимою ситуація аналогічна. І всі карти знаходяться в руках Кишинева.

Інший важливий аспект – торгівля та робочі місця. Сьогодні понад дві третини експорту підприємств Придністров’я йде до ЄС (передусім у сусідню Румунію) через молдовську митницю. Ринок рф для місцевих товарів практично закритий і незначний. Тож добробут регіону дедалі більше залежить від відносин із Європою. Придністровський бізнес уже вбудований у зону вільної торгівлі з ЄС, молодь їздить навчатися та працювати у Кишинів чи далі в Європу. На цьому тлі ідеї про “руський мір” втрачають привабливість: звичайні люди хочуть стабільності, ринків збуту та європейських перспектив, а не ізоляції в сірій зоні. Не дивно, що за соціологічними опитуваннями останніх років дедалі більше придністровців готові розглянути варіант реінтеграції з Молдовою заради економічної вигоди та спокійного життя.

Роль України

Україна відіграє ключову роль у долі Придністров’я. По-перше, саме український опір агресії зламав плани кремля пробити “коридор” до Придністров’я через Одесу. Якби російські війська захопили південь України, невизнана республіка могла стати наступним фронтом або плацдармом для удару по Молдові. Та завдяки ЗСУ цього не сталося. Тирасполь залишився відрізаним від росії та утримався від відкритої участі у війні.

У квітні 2022 року радник голови Офісу президента Михайло Подоляк прямо попередив: активне втягування Придністров’я у бойові дії означатиме для нього повну ізоляцію і фактичне знищення анклаву. Цей сигнал подіяв і придністровська влада обмежилася риторичними провокаціями, але не наважилася воювати з Україною, розуміючи наслідки.

По-друге, Україна разом із Молдовою багато років працює в форматах врегулювання конфлікту (раніше це був формат “5+2”, до якого входила й рф). Тепер, коли росіянам довіряти не можна, Київ і Кишинів тісніше координують зусилля. Українська сторона посилила контроль на спільному кордоні, перекривши канали контрабанди та нелегального трафіку з придністровської зони. Також Київ підтримує молдовські вимоги вивести російські війська і боєприпаси зі складів у Придністров’ї – це питання і власної безпеки України.

Надалі, після перемоги України у війні, саме наша держава може стати гарантом безпеки будь-яких домовленостей щодо реінтеграції Придністров’я. Для України вигідне об’єднання Молдови, адже це ліквідує джерело постійної воєнної загрози на кордоні і послабить позиції росії в регіоні до мінімуму.

Перспективи реінтеграції

Усе вказує на те, що реінтеграція Придністров’я стає лише питанням часу. Керівництво Молдови відверто говорить про неминучість мирного об’єднання країни. Проєвропейський уряд, отримавши мандат від виборців, готується до переговорів і сценаріїв повернення непідконтрольних територій.

Вже зараз Кишинів спілкується з жителями лівого берега Дністра як зі своїми громадянами – надає їм послуги, відкрив виборчі дільниці, допомагає у кризових ситуаціях. У відповідь значна частина простих придністровців починає сприймати владу Молдови не як “ворога з Кишинева”, а як потенційного захисника їхніх інтересів.

Звичайно, шлях до повного об’єднання не буде простим. Залишаються перешкоди і запитання.

Що робити з озброєними формуваннями в регіоні, як інтегрувати придністровські органи влади в загальнонаціональну систему, який статус матиме цей край після повернення? Ймовірно, знадобиться особливий автономний статус (за аналогією з Гагаузією), гарантії для російськомовного населення та амністія для тих, хто не скоював тяжких злочинів. Молдові доведеться тонко балансувати між відновленням справедливості і уникненням нових конфліктів. Значну роль тут може зіграти Євросоюз – допомогти фінансово, інфраструктурно та у сфері правосуддя, щоб реінтеграція відбувалася поступово і мирно.

У випадку, якщо Молдова вступить до ЄС раніше, ніж питання Придністров’я вирішиться, можливий “кіпрський сценарій“. Тобто формально вся територія країни стане частиною Євросоюзу, але європейські норми тимчасово не діятимуть на окупованій території до її фактичного повернення під контроль Кишинева. Втім, такий розвиток подій може навіть пришвидшити об’єднання: проживаючи фактично поза межами єдиної Європи, придністровці відчують себе відрізаними від економічних вливань і свобод ЄС, що створить додатковий стимул погодитися на умови реінтеграції.

Отже, після поразки російського впливу в регіоні у Придністров’я лишаються два шляхи – стагнувати в ізоляції або повернутися до Молдови.

Реалії сьогодні такі, що другий варіант видається значно привабливішим і реальнішим. Процес об’єднання може бути складним, але вигоди від нього для всіх сторін очевидні: єдина Молдова зникне з переліку “сірих зон” Європи, її громадяни (включно з нинішніми жителями Придністров’я) отримають безпеку та розвиток, а Україна – стабільного сусіда без російського військового плацдарму під боком.

Після десятиліть невизначеності з’являється реальний шанс, що цей “заморожений” конфлікт нарешті вирішиться шляхом діалогу, інтеграції та спільного прагнення до цивілізованого майбутнього.